Бесплатный фрагмент - ЗАПОВIТ

Заповіт

Поки в парламенті буржуй,

То сухарі, Вкраїно, жуй!

Бо казнокради і злодюги

Пітніють, «бідні», від напруги.

Усе їм — мало, мало, мало,

Зжирають наші «хліб і сало».

Ця керівна, поглянь, орава

Гребе все зліва в нас і справа,

Віддайте все, поки живі,

Вони ж, либонь, лиш центрові!

Не ти господар в своїй хаті,

А буржуїни ці пихаті.

Віддай дружину і себе,

Й твою земельку загребе!

По світу пустять старцювати

Ці вітчизняні супостати!

Продай їм голос, як завжди,

І не докличешся сюди.

Що до людської їм біди?

«Під три чорти із нею йди!»

Підеш, згорьований, в запій?

Ти все одно для них «не свій»!

Згадають все — війну і сором,

Страхатимуть голодомором,

Грузин вплетуть і москалів…

Про тебе лиш не буде слів.

Про тих, хто вижив в ту війну,

Вітчизну відродив одну,

Пересадив їх в «Мерседес»,

Пустив у владу до небес.

Тепер — черв’як ти, він — Герой!

Електорат у нього — той!

Тож мовчки рийтеся в гною,

«Я — пан, де хочу, там стою!»

Що скажеш правнукам своїм?

Як продававсь за гречку їм?!.

А потім лаявся й стогнав,

Мовляв, не зловлю більше гав…

За петельки готовивсь брать —

Знов «загодила» стара «рать».

Вкусив огризок ковбаси…

За кого голос віддаси?

За «благодійника» лукаво,

Мораль поправши, совість, право,

Забувши Бога і батьків…

Хотів такого, не хотів,

Позволив нечисті гнилій

Установити власний стрій,

Сміятись з пращурів твоїх

Для них прикольно, а не гріх!..

Віддай пальто, піджак продай,

Але ніде не забувай,

Що ти — не бидло і не хам,

Батьків, дітей, дружину, храм

Не проміняєш на крупу,

За чиюсь «істину» тупу,

Аби не сором було жить

За ту слабку, продажну мить.

Усьому є ціна своя

Під звуки гімну Кобзаря.

Мутанти, давлячись ікрою,

Із року в рік пливуть рікою,

Їх зупинити б — та, на жаль,

Тобі обіцяна «медаль»,

Золоті гори і свобода…

Та ні — погана там погода.

Любов’ю Неньку охопить,

І гасла хочуть, а де нить?

Що в вишиванках, що без них,

Побільше б баксів для крутих!

Їм заважає мріять мова,

Тут атмосфера — нездорова,

Тож верещать лжепатріоти,

Не зрозуміть, хто «за», хто — «проти».

Начхать вам, знаємо, панове,

І на колишнє все, й на нове,

Рахунок за «бугром», в Женеві…

«Хатинка» і сади вишневі…

Служить закону в «Незалежній»,

Тризубом Неньку вгородить…

Усе в вас в силі протилежній —

Капшук «зеленими» набить!

Думка за думкою — тривожна,

Відкат за землю і з доріг…

Бо ми ж — держава!!! Нам все можна!!!

А ти — господар? Ти ж не зміг!

Слуга забув кому слугує,

Усе рубає вже з плеча,

Лишень під вибори воркує,

Сховавши звичного меча.

«Господар» ставши вмить вівцею,

Чекає доброго царя,

Як хворий — диво-панацею,

А вимагають — хабаря!

Віддай за довідку й квартиру,

І за життя не поскупись…

Не йди до них без нашатиру,

Твої царі, давай, «гордись»!!!

Пір у чуму їм «закатати» —

Простіше простого нема!

Гульнуть міністри й депутати…

Що їм якась людська «чума»?!

Село, розорене роками,

Залиті пивом біль і срам…

«Слуга народу» добре втямив,

Що ще не все поцупив сам.

Ще ж годувальниця-землиця

І денно й нощно їм «свербить»,

В солодких снах вона їм сниться,

В поміщики, мабуть, кортить!

Нащадки нам поставлять знак,

Та не простять «заслуг» однак!

Зростить народ собі героя,

Не упадем, як впала Троя,

І заживемо, як колись,

Щоб мрії кожного збулись.

Я не тому йду в депутати,

Аби мене могли читати,

А хочу послужить народу,

А не буржуям на догоду!

Я — тут, із вами живу, вдома,

Мені ця істина відома,

Є постраждать за що! А вам

Не остогид такий «бедлам»?!

Повернем правдоньку святу,

Не схибим з курсу і в сльоту!

Не пройдуть хай царі-магнати,

Пора їх зупинить давно,

І з головної Ради гнати,

Повірте, спільно нам дано!

Наш край чудовий повернути

В народні руки мерщій слід,

Ми ж з вами, люди, не банкрути

І маєм славний родовід.

Тож вибиратись швидше треба

Із віроломної пітьми,

Благословення просим в Неба,

Ми — не раби. Раби — не ми!

Зійди з колін, козацький сину,

Ти — вільний вітер, й не один,

Я на підмогу тобі лину,

Бо як і ти, народний син.

Минуться в нас злочинні клани,

Змете таких народний гнів,

Бо світлі в нас із вами плани,

Без тріскотливих блудних слів.

Людцям не варто забувати —

Куди збираєтесь тікать,

Коли здасте свої мандати,

Прийде до вас народна рать?!

Пружина ж трісне колись, звісно,

Якщо її перетиснуть,

Задумайтеся нині й прісно,

І про людську, й свою майбуть!

Нам підсумок відомий далі,

Який очікує кінець,

З народом зробим кроки вдалі,

Вам пророкуючи «капець»!

Що, драпанете на Канари?

Готове все заздалегідь?

Ви іншим готували нари?

Тож там свої місця займіть!

Закони ж рівні всім і всюди,

І продається не усе,

Пора вже вийти із облуди,

Що нам прийдешнє й принесе!

Ще схаменутися не пізно,

Вандалів зупиніть своїх,

Попереджаємо всіх грізно,

Як кажуть, курям не на сміх.

Віддайтесь Богу, заклинаю,

Згадайте звичаї старі,

Відкрийте очі, я — прощаю,

Й прощення це — на вівтарі!..

ЗЕМЛЯ

Скажи, українцю простий,

Ну як поживаєш? Іще ти живий?

Ослабла лука тятива,

Поржавіла шабля, бува?

Вражина ж не спить здоровило,

Це плем’я усіх задурило,

Вже первістка-сина давно

На п’яне спровадило дно.

І мамцю стареньку, сестричку й доньку»

Пошле старцювати на стежку слизьку»…

Ми — чорноземами багаті, —

Є хліб, до хліба і все в хаті?!

Останнє, що лишать мені —

Аршин з хрестом в сирій землі!

Хлібець насущний відберуть,

Твій дім — не твій, засмокче спрут!

Землі дано тебе піднять,

Вставай, бо згинеш, ДОСИТЬ СПАТЬ!

Загубиш Бога й церкву тут,

І душу, честь й усю майбуть.

Ворог рвонув в останній бій —

Перемогти його зумій!

Землею вдавиться нехай,

А ти — живи! А ти — кохай!..

Чужі ми в рідній стороні,

Мов у в’язниці. Скажем: «Ні!»

Дозволим їм себе убить?

В сивусі батька утопить?

То це ж — цілісінька ПРОГРАМА,

Тут — ГЕНОЦИД, пробач нам, мама.

Хмари притискують пивні,

Ділки жирують наркотні.

Мізер Чорнобилю дають,

Всі його грошики крадуть.

Вже видно зблизька і здаля,

Що в них одна мета — ЗЕМЛЯ!!!

Останній ДОНОР, що там є,

В тій резервації гниє,

Плодить РАБІВ, собі подібних,

Для ситих псів, «богоугідних».

Вітчизну вкриє вмить твою

Смугастий прапор — і МОЛЮ!!!

Я Господа, СПАСИ СЛОВ’ЯН

Від АНГЛОСАКСЬКИХ «ГРОМАДЯН»!

Прошу, задумайся КОЗАК,

У вишиванці — друг чи так,

Лжепатріот, нацмен «свободний»

Пиріг розділять — ти голодний!!!

Не вір в «свободу», в «зміну фронту»,

«ЛЖЕБАТЬКІВЩИНУ» приворотну,

«Ловлять» відомого артиста…

Їх шеф «ГАРАНТ» — відсотків триста!

Не дай їм ХАТУ спопелити,

З ЗЕМЛІ — відстійник сотворити.

«Театр» — спалить, «артистів» — ГЕТЬ!!!

Ти — ГЕГЕМОН, ставай на ГЕРЦЬ!!!

Простих людей — не забувай,

Довірся їм — ВОНИ ТВІЙ КРАЙ!!!

Їм править Богом суджено»,

Трудяга Вас чекав давно,

Прийдіть це кодло розігнать,

Жульню і казнокрадну «рать»,

Аби старі не гнули спини

За злидні й сльози — до кончини,

Землею вміли управляти,

Аби в селі родила мати.

З життям «лелека» прилетить,

Земля не спить в потрібну мить,

Та не пробачить пустоту

І тишу неприродню ту,

Порожні, кинуті оселі,

Де люди мешкали веселі,

Один покинутий дідусь,

Простягнута рука чомусь…

Життя тут, видно, не буяє,

Підкралось лишенько безкрає,

А людно ж як колись було —

Куди поділося село?!

Все убивають хабарями,

Майдан зморозив всіх дарма,

Доходять досі ще до тями,

Бо пустодзвонна та сурма!

«Реформи», кодекси клятущі

Народу нашому — петля,

Живемо дико, мов у пущі,

Як лиш витримує ЗЕМЛЯ,

Отих, що впхались до корита,

Позлазилися звідусіль,

Це ними доля перерита,

На рани сиплять далі сіль!

На сцені, бачте, вони знову,

Навіть ніхто не червонів,

Ведуть облесливу розмову,

Щоб загасить народний гнів.

І обіцяють що завгодно,

Харчі халявні і «бухло»,

Все передвиборне, що «модно»,

Арканять місто і село.

Лиш голосуй, підтримай «друже»,

Кажуть, віддячимо сповна,

Але ж МАЖОРАМ цим байдуже,

Дадуть дірявого човна,

І зіштовхнуть в буремне море,

«Забувши» видати весло,

В їх душах черствих не «запоре» —

Куди, мовляв, вас занесло»?

Їх ще пустить на п’ятирічку?

Крамольний цей бандитський клан?!

Тоді готуй жалобну стрічку,

Бо знову вкорениться пан!

Та ми ж із вами — мудрі люди,

Можливості в нас немалі,

Перемогти повинні всюди —

У місті й кожному селі!!!

БАРАНИ

Народ багато чого знає,

Де прапор взять, з ким постоять…

Бува, за гроші, «майданає»,

Готовий совість продавать.

Царі Вам хліба обіцяли,

У владу Ви князів взяли,

Пайки і гроші дружно брали —

Терпіть тепер всю муть хули.

Ціна на хліб — Вам у подяку,

В обмін на виданий мандат,

Годуйте нині гидь усяку,

Скрізь податкових ждіть солдат.

Вовків барани в нас обрали,

Впустили в Раду Ви пройдох,

Житейські маєте аврали…

Хочте злочинний світ щоб здох?!

Потрібні де раби-плебеї?

Лакеї, куплені тайком?..

Без совісті — нема ідеї,

Торгуєм голосом тайком.

Народ простий стомивсь брать гречку,

Вже «парасольки» роздають,

З панами — корчите овечку,

Сьогодні — гладять, завтра — б’ють…

Цінуйте бабціну турботу,

Мандат мажору Ви вручили,

Будуть гнать бабцю на роботу,

Щоб виродкам цим дати сили.

Подать сплати й сопи в дві дирки,

І третю ще надай царю,

Нема «бабла», то продай нирки,

Тебе по-царськи «віддарю».

Податок платим ми, «плебеї»,

Що в Раду привели царів,

Палаци їхні десь в Гвінеї,

Ніхто із них не погорів.

Відкат в Карпатах, для копилки,

«Сім’я» підм’яла всіх і все,

Мовчи, народ, і жуй «опилки»,

Незгодних в тюрми занесе.

І Вам обурення не треба,

Ваш комендантський час настав,

Пайки Вам падали, мов з неба,

Терпи, як голос свій продав.

Повторюю я для баранів —

Засів в парламент мільйонер,

Продався ти за п’ять бананів,

Тож пельку вже стули тепер!

Оце і є Вам вся подяка,

Жуйте пайки, гречку жеріть,

Хай править Вами «зарізяка»,

З Вас, як з баранів, все стрижіть.

ЇМ ще продовжили сезони,

Народ слухняний, мов вівця,

«Сім’ї» не писані закони,

Їй як Клондайк країна ця…

Грудень 2012 року, Київ.

ВОДА ТАЙГОВА

Рябуча гладь озер тайгових

Промінням сонця виграє,

У них дзеркально віддає

Обряд зірок, неначе нових.

Ондатра наша водяна

Своєю шубою багата,

Під очеретом її хата,

Блищить, як кірка льодяна.

Бобер-хитрун собі звів греблю,

Де Газимур в Аргунь впадає,

Озера рідко він долає,

Налим річний, дума, втереблю…

Зелений рак (клешня могутня)

Впіймав озерку молоденьку,

В засаді виждав потихеньку,

Стара натура, звісно, путня.

В підступних намірах лисиця

В кущах засіла, як годиться,

Качиний виводок, не диво,

Її приманює звабливо.

На водопій косулів стадо

Стрімкий привів сюди вожак,

Він знав вовків і злих собак,

Тайга врятує косуль радо.

Очкастій чаплі — урожай,

Болотним жабам нема спасу,

А довгоногій що — лиш лáсуй,

Болотний простір птасі — рай.

Амурський полоз, добрий малий,

Він — не змія, зі смертю квит,

Та для мишей — ще той бандит,

Ворог бичкам дійсно лукавий.

Там, де тайгова є вода,

Буйне життя пізнать не трудно,

Живеться вільно і безлюдно,

Тайга, як доля молода…

Січень 2013 року, Київ.

ЗАКОН ПРО ВИБОРИ

Читач повинен правду знати,

Гарант гарантію ж дає

На передвиборні дебати,

В нас правда правду тільки б’є!

ЗАКОН про вибори, шановні,

Вам не завадить прочитать,

Він нам — як сир у мишоловні,

Схитрила там чиновна тать!

Статей «закручених» напхали,

Читав, читав, лиш сон бере,

Писали їх не аксакали,

Тому й «письмо» оте сире.

Лапша на вуха нам мажорна,

Мовляв, електорат усе наш «з’їсть»,

Та вас народні змелють жорна,

Ви пробудили людську злість!

З таким ЗАКОНОМ — точно знаю,

Доріжка стелиться крива,

Ми до безодні йдем, до краю,

ЗАКОН «слугу» лиш прикрива.

Немає рівності в ЗАКОНІ,

Людці займуть усі пости,

Громадянин — завжди в загоні,

Тож олігарха — не пусти!

Що йому кинути мільйони

На передвиборчий вівтар?!

Це — головні його «ікони»,

І батько, й мати, Бог і цар…

А сміхотворні «капітали» —

Копійка ваша трудова,

У горлі кісткою не стали

У передвиборні жнива.

Не зможеш викласти «лимон»?

В кишені вітер вільно свище?

«Проспиш» парламент, ГЕГЕМОН,

Не суджено піднятись вище.

І близько не підпустять стати,

Хто ж так хлібні місця віддасть?!

Мандат — в «СІМ’Ю» ТЕБЕ — В СОЛДАТИ,

Бо ти ж не їхня, кажуть, «масть».

Там олігархи правлять бал,

А заодно і їх васали,

ГАРАНТ ДАВНО ТЕБЕ ПРОДАВ

До речі, ми й про це писали.

Напрошується сам сюжет,

Всім кандидатам — рівне поле,

І СПІЛЬНИЙ, НА ЗАГАЛ, БЮДЖЕТ,

Ніхто нікого вже не «вколе».

В ЗАКОНІ чітко прописати,

Що за порушення — у СУД!

Захочуть, зможуть депутати

Законодавчий стерти «блуд»!

Як рівними будуть в нас вибори,

Пройдуть достойні посланці,

Мов доленьку власну їх вибери,

Не змарнуй, друже, вибори ці!!!

А вам, призвідники руїни,

Вже час відповісти за все!

Ще драпать будете з країни,

Куди чортяка занесе!

Наші спитають депутати —

Де награбований запас?!

Що, будете лиш лепетати,

Щоб Усевишній душі спас?!

Ви ж — гріховидники безбожні!

А обдирать народ — не гріх?

З людьми ділитись не спроможні?

Ви вже грабуєте й своїх!

Не тріснуть пельки? Все вам мало?

Хоч скрині аж тріщать вповні?!

Те покоління — не зламало, —

Ми з вами — не в однім човні!

А опозиція вертлява

Народу бреше, як і ви.

Впала на дно наша держава?

Дістатися б до «булави»!

Щоб недокрадене докрасти,

Розподіляй і владарюй!

Ми розженемо ваші «трасти»!

Тож «закатай» губу, буржуй!!!

Є в нас гідніші кандидати!

З народу вихідці, як слід,

Їх — у народні депутати!

Щоб процвітав наш родовід!!!

КОРУПЦІЯ

Корупція у нас в крові?

Традиції такі живі?

Ми що — запеклі супостати?!

Але ж не всі готові брати!

Із себе треба починати,

Учили як нас батько й мати:

«Не до вподоби — не бери!

Бо стрімко скотишся з «гори»!»

Про могорич писать не буду —

Хто не вкусив такого блуду?!

«Мента» — ДАІшника згадаєм,

Бере ж за «послуги» не чаєм!

Йому цупити не звикати,

«Навар» добрячий до зарплати!

Вам, читачі, буде цікаво,

Як в нас рубають бакси «браво».

Чинуші «смокчуть» хабарі,

На жаль, і молоді, й старі…

Хабарна влада нині в силі,

І ГОЛОВА, і хвіст — прогнилі!

Не відірвуться від спокуси,

Від «пирога» усяк відкусить.

Дивись, чиновник податковий

Уже «порше» кермує «кльовий»!

На «Львівську площу» шлях торує,

Хабарем ділиться не «всує».

Прокуратура забезпечить легенду «жирному коту»,

Прикриє справу й допоможе брать хабарі на держпосту.

Моєму не повіриш слову? Тоді очам своїм повір —

Стоянку ГПУ побачиш — засліпить розкіш тобі зір!

І будь-яку закриють справу, якщо підсунете «бабло»,

А як відкриють — вибачайте, трапляється, не повезло…

Я — не рахую Ваші гроші,

А Ви — мої, люди хороші,

Розчавлять всіх, кого не лінь,

Хто не краде — тому «амінь».

Ледачий тільки не візьме,

У руки ж не впаде саме.

Беруть хабар демонстративно,

Вам, очевидячки, противно?

Чи, може, все тут справедливо?

Хабарник — чесний, як на диво?!

Позор смакуєте мовчазно,

Хоч почуваєтесь нещасно?!

Із совістю у Вас — лади?

Мерщій заяву поклади!

Я пропоную РЕФЕРЕНДУМ,

В Китаї взять закон «в оренду»,

До перевірки там і після —

Обірвана вже ваша «пісня»!

Свідчать всі приклади минулі —

Не пошкодують вам там кулі!

Взялись з корінням виривати,

Закони їхні — не із «вати».

В нас — «любі друзі» і «куми»,

Давно не має «КОЛИМИ»…

Хоча б колись, скажіть мені,

ЗГОРИТЬ КОРУПЦІЯ в вогні?!

На «БАНКОВІЙ» сидять хапуги,

Закон — ніщо їм недолугий!

Аси в корупції вони,

Спробуй їх просто сковирни!

Напихані, як в банці шпроти,

Готові всіх скрутить, хто «проти»,

Всевладдя їм солодке сниться,

Та буде і у нас «рушниця»!

Корупції хребет зламаєм,

Не шириться хай рідним краєм!

ГРОМАДЯНИН мовчить в окопі,

Щоб не зваритися в «окропі»,

Змінити щось вже закортіло,

Ховать обридло таке «тіло».

Страхає в нинішній момент,

Що витворяє їхній «МЕНТ»,

Хапає всякі хабарі

З народу в будь-якій порі.

І митниця дає «добро»,

Як «забашляєш» все «нутро».

Контейнер баксом оплати,

Інакше з’являться «менти»!

«Знайдуть» миттєво «кримінал»,

Замкне в кайданки враз «капрал»…

Навіщо їм давать зарплати?

Можуть легенько «заробляти»!

І в ЖЕКах продають «досьє»,

Яке житло в стареньких є,

А спробуй, заступись за них —

Дивись, навіки щоб не стих!

Корупція в народ іде,

З усіх-усюд, не де-не-де!

Картина бачиться жахлива,

ЗАКОН І МАФІЯ — мов злива!

В народі практики багато,

Ідуть ВДКАТИ ЗА ВІДКАТОМ!

В історії «живі» моменти,

Як «любі друзі — президенти»

Відсотки до кишень цупили,

За газ російський всіх дурили.

В нас так і кажуть в акурат:

«ВІДКАТ ЗА ГАЗ — ГАРАНТУ БРАТ!»

Патріотизму в ГАЗІ — нуль,

В ціні відсоток — не «буль-буль».

В накладі знову споживач,

Хоч «караул» кричи, хоч плач!

Заплатить за сусідський газ

І український ще й віддасть!

Тому і хочеться сказати —

Навіщо той, чужий, купляти?!

Відкат повсюди є і скрізь:

«Ти, споживач, сюди не лізь!»

В мажорну вотчину «святу»,

Не пхай «брудну свою п’яту!»

Чиновна братія «мастиста»

ТЕАТР влаштує без «АРТИСТА»,

Беруть «КАПУСТУ» за посади

Й ніхто на нари їх не садить!

У можновладній все кишені,

Не нахапались, видно, — ще ні?!

Ми ж — аплодуємо бурхливо,

Їх мовчки «зжовуючи чтиво».

Корупцію нам не побити?

Ми із хабарниками — квити?!

Телющать в голови одне —

Ніхто цю гідру не зітне?!

А ми звикаємо до казки,

Ховаючись за ці лжемаски,

І кожен раз, як і тоді,

Даєм на «лапу» у суді?!

Не зникла гибельна напасть —

Чекаєм далі хто що дасть?!

А якщо сам підеш служить —

Хапугою там станеш вмить?!

Корупції — скрутити в’язи,

Позбутись клятої зарази!

Закони правильні прийняти

Повинні наші депутати!

Такі в Китаї, Сингапурі…

Викоріняють зло це кулі,

Майно і кошти — у казну

Й цю тиражують новину.

Податки пільгові дають,

Все виправив — крові не «п’ють»,

Чиновник з крупною платнею

Не ризикне, повірте, нею,

Вітчизну любить він свою,

Цінує чесність і сім’ю…

Є приклади в селі і місті,

Навести можу їх із двісті,

Можна цю муть перемогти,

Якщо візьмемось Я І ТИ!..

Всевишній в жовтні дає спробу,

СПАСТИ ЗАКОН, КРАЇНУ СПРОБУЙ!!!

УКРАЇНА

Духмяні трави розкошують,

Роса сльозинкою стіка…

А косарі в степу ночують,

Набита в кожного рука.

І стелиться туманом тиша,

Цвіркун натруджений притих,

Шмигнула прудко в нірку миша

Від хижих звірів степових.

А повний місяць над землею

Береться темінь подолать,

Мов нерозлучні друзі з нею —

Земна й небесна разом рать.

Вдихаю свіжість на всі груди —

Як легко дихати мені!

Куди не глянь — блаженство всюди

У літні ніченьки ясні…

Зринає пісня солов’їна,

Витьохкує на всі лади…

ЦЕ — МОЯ РІДНА УКРАЇНА!

Дороги всі ведуть сюди!

В сяйві небесного світила

Шепочуть верби над ставком,

Закохана дівчина мила

Цілується із юнаком.

І сад буяє зеленшато,

І рута-м’ята дух заб’є…

Це — не кіно в природі знято,

А те, що в УКРАЇНІ Є!!!

Ще першим півням лиш співати,

Передсвітання настає,

А пастушка вже будить мати —

Берись за ремесло своє.

Жінки несуть з хлівів дійниці

Із пінним молоком парним,

Купол церковної дзвіниці

Серпанок оповив, як дим.

Як не любить такі світанки?!

Подібних в світі більш нема!

Це ж не якісь там забаганки —

ПРИРОДА–МАТІНКА САМА!

Іде десь місяць спочивати,

Туман знімається із трав,

Хтось взявсь за споришеві шати,

В криниці хтось води набрав…

Вже сонечко встає, як вмите,

Все вище й вище догори,

Довкілля сяйвом цим залите,

Мов демонструє кольори.

Земля і небо — як картина,

Здоров’я в Бога лиш проси…

Безмежно гарна УКРАЇНА,

Мов кришталь ранньої роси!..

Ставок сховався в очереті,

Малює кола в нім карась…

Рибак закльовне місце «вкметів»,

Кидає вудку раз-по-раз…

Вабить плодючий чорнозем,

До себе кличе хлібороба…

Ми хліб їмо й комусь везем,

ЦЕ — ВСЕНАРОДНА НАГОРОДА!

Ростуть картопля і часник,

Капуста, морква, помідори…

Хлібець насущний наш не зник,

КРАЇНУ погань не розорить!

В нас ГОДУВАЛЬНИЦЯ-ЗЕМЛЯ

На всю планету знаменита!

Хлібні потоки звідсіля,

Мов повінь весняна розлита!

Жаль, рукотворна є руїна,

До ручки хочуть довести…

ТА НАША НЕНЬКА-УКРАЇНА

НЕ ДАСТЬ СПАЛИТИ ВСІ МОСТИ!!!

Дніпро реве широкогрудно,

Бурхливі води в світ несе…

У нас було і буде ЛЮДНО!

МИ БУДЕМ МАТИ СВОЄ ВСЕ!!!

Наш древній град під куполами

Стояв твердинно і стоїть,

І доленосні «криголами»

В часи не стерли лихоліть!

Ніде чужого він не виїв,

Обороняє лиш своє,

Злеліяли слов’яни Київ,

Столиця далі гніздо в’є!..

Історія в курганах спить,

Ховає славу там козачу,

Та щось не радісно в цю мить,

Як все згадаю, то заплачу.

Від моря й до Карпатських гір

Розкинулась моя держава,

І процвітали б ми, повір,

Якби не «братія іржава»…

Весною ранньою лелека

Радо вертається сюди,

Домівка жде його далека —

Лелече, тут, у нас сиди!..

Він знає, що вже недалечко,

Пернатому знов повезло,

Чекає затишне гніздечко,

Малят поставить на крило…

Он квітів зібрана корзина,

Очей не можна відвести!

ЦЕ Ж — НАША СЛАВНА УКРАЇНА!!!

В котрій живемо Я і ТИ…

Налиті грона винограду

Пахнуть п’янким уже вином…

Дивись, і літечко позаду,

Будем прощатися з теплом…

Квіти прекрасного жасмину

Звабливо зманюють мене…

Мою осінню УКРАЇНУ

Ніхто байдуже не мине!

Пічним димком накрита хата,

Мороз тріскучий щипа ніс…

Йду переметами до свата,

В оселю холоду наніс…

Село взялося святкувати,

Колядник всяк старатись рад,

І юний йде, й підстаркуватий…

Всі вірять в Різдвяний обряд!

Аж розкалилась пічна глина,

Комфортно й затишно в теплі…

В СНІГАХ ЗИМУЄ УКРАЇНА,

Старі, середні і малі…

Весна струмками вже дзюркоче,

Збігає тала скрізь вода…

Все прокидається охоче,

Травичка лізе молода…

А білопінна вже черешня,

Мов наречена вся, дивись…

Чаруюча краса тутешня

Буяє нині, як колись!

Вінок сплела собі дівчина,

Грайливо повела плечем…

Де є іще ТАКА КРАЇНА?!

МИ З УКРАЇНИ — НЕ ВТЕЧЕМ!!!

Розкинувсь лан, земля парує,

Господар вийшов на пашню,

Цілий сезон він тут гарує,

Щоб мать ХЛІБИНУ запашну!..

Росте йому селянська зміна,

Бо споконвіку так було…

НАШ ДІМ — СІМ’Я І УКРАЇНА!

На чім завжди стоїть СЕЛО!..

Березові висять сережки,

Нарядні всюди кружева…

За соком повернув зі стежки —

Кличе ПРИРОДА нас жива!..

Село — душа ось цього краю,

Духовності колиска — тут!

Тому його я вибираю,

Як свій найвищий інститут!..

Вечеряю в старенькій хаті,

Все запиваю молоком…

Чим сільські люди в нас багаті?

Сальцем, сметанкою, медком…

ЗЕМЛЯ ГОДУЄ СЕЛЯНИНА!

СИЛЬНА ХЛІБАМИ УКРАЇНА!!!

БАТЬКІВЩИНА І ПАТРІОТИ

Любов жагучу до Вітчизни

Не очорни і не забризни!

Не з Банкової родовід —

БАТЬКАМ подякувати слід!

Вони і є твоя Вітчизна,

Єдина і не чинолизна.

Наїлись популізму, досить,

Народ конкретики вже просить!

Ви кличете нас до любові,

А ваші прагнення — здорові?

«Твереза» в вас рука одна,

А інша «кличе» пить до дна?!

ЗАДУМАЙТЕСЬ! За 20 літ

Пішли мільйони на той світ.

І вимирають ПАТРІОТИ,

Обмануті, як ідіоти.

Нафаршировані словами

Про НЕНЬКУ, та вона — не в Вами.

Не дивлячись на біль і срам

Я за ВІТЧИЗНУ все віддам!

Бо вийшов з трудових низів,

А не з потомствених князів.

Народ труда за Батьківщину

І куфайчину дасть єдину!

Звичайні в нього лиш турботи,

Не знають їх ЛЖЕПАТРІОТИ.

Обдурить «ПРАВДА», засліпить,

Вона на банковій сидить.

Уміють жити там «правдиво»,

Електорат крутить на диво,

Любить КРАЇНУ закликають,

Казну ДО СЕБЕ загрібають,