Бесплатный фрагмент - Мій хід

В авторській редакції.

МІЙ ХІД

Силу мені день

викликів несе.

Звичне — з бою в бій.

Честь — понад усе.

Драла — боязкі.

Свято — крадіям.

Як завжди — один

за убогих я.

Блискавки — вірші,

рими — леза скла.

Поле маків — де

кров моя текла.

Серед небезпек

знов і знов — мій хід.

Наступ. Аж ніяк

не моє — відхід.

Рими наголо.

Кулаки ідей.

Хто як не поет

в світі за людей…

Геть пора гидка

викликів несе.

Отже — з бою в бій.

Честь — понад усе.

Вересень 2021

СЛУХАЮ ТИШУ

Знову я на максимум

тишу умикаю.

В ній собі поезії

відгомін шукаю.

Луни мені Космосу

в тиші добре чути,

що в суєт буденності

миром не почуте.

Жовтень 2021

ГАЛАС ПРО ГАЛАСА

Є рій імен в літературі —

що як метелики весни:

вже їх ніхто і не згадає

ні рис, ні форм уосени…

Вам Галас пише геніально.

Вірші — девізи! прапори!

Його поезія — відлуння

конгеніальної пори!

Його пером керує Всесвіт.

Ніяких мод ані гримас.

Лишає слід у ваших душах

усе від нього… як алмаз.

Листопад 2019

ЩОДО ВІКУ

Вік — лише умовність.

Віку — факт — нема.

Вірте — є у цьому

істина сама.

Без думок про нього

іншим світ стає,

раптом існувати

вік перестає.

Серпень 2021

РІК 1964-Й

— Візміть-но зошити, будь ласка.

Почнемо вправу… — було так.

Рипіння пер. Дошка. Указка.

І — на руці — чорнильний знак.

Букварну «раму мила мама»,

і «Надя пила молоко»…

За перший клас, як всі — так само,

писав маленький Василько.

…На стінах юрмились портрети

великих… І не знав того

малюк, що в ньому — хто поети —

пророчо визнали… свого.

2005

НЕДОСВІТ

Знову недосвіт.

Зимна мана.

Досі не має

міці весна…

Сонячні миті —

досі як мить.

Ледь звечоріє —

миттю зимить…

Криги ламкої

леза сторчма.

Скрізь — там де віти —

біла кучма…

Протистояння

дій і бездій…

Боре недосвіт

силу надій…

Березень 2018

ПЕРШЕ БЕРЕЗНЯ

Перше березня. Весна

рухів, планів, дій.

В місті наче крадькома

ходить чародій…

Лиця. Усмішки. Мотив.

Геніальний зміст.

Середовище в якім

кожний — оптиміст.

Жіночки собі шарман —

на підборах знов.

Щось змінилося й у нас

конче, до основ.

01 березня 2020

ВРАНІШНІЙ СОН

Пестливий промінь

сонячний лоскоче

мене крізь сон,

вдивляючись в вікно.

А я не хочу

виринати з ночі:

я не допив

до дна її вино…

Його смаку

не встиг розкуштувати.

Легких думок

вколисує плиття.

Години б дві

іще розкошувати…

Прошу — таку

дрібничку від життя.

У сну шпарину

прослизаю хутко.

Та ні: пустунчик

в очі — блись а блись…

То зайченятко

сонячнеє прудко

скидає ковдру

з мене, сміючись.

2003

ВЕСНЯНЕ МІСТО

Хвилі сонця полонили місто.

Синє-синє небо в вишині.

Форми світу геніальним змістом

сповнив квітень, відданий весні.

Мружить місто пелюсткові вії.

Злива квітів площами пливе.

Світ плекає заповітні мрії,

геніальним задумом живе.

2005

ВІРШ ВИПУСКНИКІВ

Мов червнем наворожено —

такий святковий квіт!..

Батьків, гостей запрошено

на проводи у світ.

Що мріяно і снилося

в роки шкільні всякчас —

в цей день святий здійснилося.

Бал випускний у нас!

Мелодії хвилюються —

як парус на вітрах.

Майбутнє нам малюється

у світлих кольорах.

Дорогами великими

удосвіта підем

під зорями столикими —

усяк свою знайдем.

Травень 2009

ЮНИМ

Сонця каруселі,

ранки золоті…

Всі ви ще веселі,

всі ви молоді.

Можете співати

запальний мотив.

Вам ще відкривати

незліченно див.

Марно ворожити —

перед вами світ.

Жити вам і жити

ще десятки літ.

Добре — ваші очі

мало бачать зла,

не пізнали вовчі

світу ще діла…

Дух — оптимістичний.

Серце не обпік

долі страх містичний.

Лих нема опік.

Хай би провидіння

вас уберегло,

вільно й безтурботно

вам завжди було, —

щоб були веселі,

мали у житті

сонця каруселі,

ранки золоті…

Травень 2009

СЛОВО МАЙСТРА

Літературна зустріч —

оце дієва річ…

По кроку майстер слова

йде читачам навстріч

і заволодіває

думками і єством.

Лишаються у серці

його слова… не двом…

Розбурхана уява.

Плетіння чудасій.

Коли ще майстер слова

у величі усій…

Тож тихо так у залі —

що чути кровоток,

і як планета робить

у Всесвіті виток…

Січень 2018

ЗАКАРПАТТЮ ВКОТРЕ

Словами злітаю до зір висоти —

осанну Карпатам співаю.

Землі мені кращої, ні, не знайти,

бо кращої вже не буває.

Тут зелені море, живої води,

пташва — як із раю, і квіти…

Стань богу завгодно на землю —

сюди найперше зійде, порадіти.

Тут хмари — на відстані кожна руки,

приручені — линуть світила.

Тут вітер свободи гуляє віки.

Земля нас оця похрестила.

Тут бриз волошковий, палаючий мак,

і срібні нарциси в долині…

Як неба з землею — і наші всі так

з Карпатами долі віднині.

Червень 2008

ЯБЛУЧНИЙ ВІТЕР

Яблучні роси.

Яблучний рік.

Ще його квітень

нам передрік.

Яблучне майво.

Яблук луна.

Яблучний вітер

нам долина.

Яблучно лунить

яблукопад.

Яблучне — серце

в грудях Карпат.

Березень 2019

У СЕЛО!

Знов на літо бувай, столиця,

бо, за приписом докторів,

лікуватися, як годиться,

їду в тишу. З міських дворів —

у село: де сади, і трави,

житнє поле, і ліс чудес,

де суниць і малин заграви,

і зірки у вікні небес…

Вирушаю у путь незмінний.

І з квитками ось повезло.

Хтось мандрує в чужі країни,

ну а я — напрямки у село.

Закордоння — це так, марниця.

На природі прожитих днів

не соромтеся — не годиться:

всі сільські ми углибині…

2007

СІНОКІС

Липнева спека. Сінокіс.

Поля від спраги у знемозі.

Злегка похитуючись, віз

пливе, як човен, по дорозі.

Об камінь коси стукотять —

немов дятли — посеред тиші.

Кульбаб «метелики» летять.

Шукають схову в нірках миші.

Палає сонце. Жар тече.

В якійсь дрімотливій утомі

встеляю сіна під плече

і в сон лечу, немов у домі…

Дарує постіль запашна

такий жаданий відпочинок.

А там — робота дотемна.

Надії виправдав ужинок.

2003

ДО ТЕБЕ, МИЛА

От-от зоря мигне остання

над сонним мороком світів.

Як птах, з небес зійде світання,

що так його всю ніч хотів.

День полетить на сонця крилах.

З пір*їн його впаде тепло.

До тебе знов спішу я, мила,

об час ламаючи весло.

Безсонна ніч — ціна розлуки.

Тебе, небесную красу,

я підхоплю на дужі руки

і в наше літо понесу.

2003

ПРО ЩАСТЯ

Невтримний щастя пташок —

мов блисне у вікні…

Здається — загостює

картатий, але ні…

Він знов у небі цятка —

ширяє лакімно.

Дарма його ловити —

життя вам не кіно.

Милує і дивує

його єство живе.

…Комусь пір*їнка з крильця —

у когось поживе…

Квітень 2018

РОЗДАЮ ВІРШІ

Почуття у рівновазі.

Гладко на душі.

Щедро вам навколо себе

роздаю вірші.

Є маленьким, є дорослим,

школярі — у круг.

Вам і радісно і сумно

від моїх навкруг

кучугур переживання,

філософських глиб.

Означає це — живете

ви сповна й углиб.

Січень 2019

МАГІЯ ВІКІВ

Ліхтарі. Бруківка.

Лун луна з кутків…

Змішаний мій подих

з подихом віків.

Парапети. Мури.

Лінії дзвіниць.

Ще б сюди карети

і — до них — візниць.

Четверик уява

миттю додає…

Знов мені натхнення

вснути не дає.

Ліхтарі. Антени.

Мов бузковий — дріт.

…Що пишу — Слов*янське

й про Слов*янський рід.

Грудень 2020

КОЛИ СВІТ НА СТОЛІ

Листя шовкове. Гілки.

Місяця срібний півтон.

Вже у майбутньому десь —

кільцями вертить Плутон.

Вечір над містом закляк.

Тиша — аж кроки лункі.

Нервам відчутні моїм

всесвіту сфери тонкі.

Ламле уява астрал.

Час — коли світ на столі…

Книжкою більше віршів

стане в цю ніч на землі.

Листопад 2020

НЕЗМІННЕ

Величина постійна.

Величина хитка.

Римую життєопис

з червоного рядка.

Змагання гравітацій.

Суперництво ідей.

Конгеніальний космос —

земне єство людей.

Доводити фізичність

думок — нема нужди.

Моя — матеріальна

поезія завжди.

Листопад 2020

ВОРОНЯЧЕ

Не влягтись воронам на ніч:

в кроні дерева шумлять.

Кажу кумонькам: «Добраніч!

Час вже рота затулять!

Через вас не спить округа.

Ваш гармидер лине скрізь.

Той базар нічний — наруга.

Хоч під землю з шуму лізь».

Затихає вороняччя,

підступає темнота.

Отака важка їх вдача.

Чорна в кроні чорнота.

А як ранок заіскриться —

гай кудись пітьма ворон.

На помийці буде риться

чорний блискітний барон.

І ворона-герцогиня

буде порпати сміття.

Що поробиш — господиня

доля крутить їх життям.

2003

НУРТ

Дощ накрапає.

Голі — гілки.

Листя останнє

впало таки.

Дріт — обважнілий.

Вулицям швах.

Тріснули хмари

в небі по швах.

Тьмаві — під*їзди.

Вікон роздрай.

Поночі ніби,

чорт забирай…

Місто — лякливе.

Журна — імла.

Ще одна осінь

в нурт попливла…

Листопад 2021

ПЛИН ЩАСТЯ

Перший ліхтар.

Перші дива.

В склянці води

місяця два.

Спокою плин.

Імпульси дій.

Кава нічна —

з цукром надій.

Ось і коктейль —

з місячних веж.

Хай би отак —

скільки живеш…

Листопад 2020

ЗАВСІДНИЦЯ КАФЕ

Вона приходить в певний час

завжди і п*є поволі каву.

Нема байдужих серед нас

зустріти панночку ласкаву.

Вся випромінює добро

красуня ця тендітно-ніжна.

Та біль сховавсь під вій шатро:

душа карається невтішна.

Хто, звідки, як живе — бозна —

уваги нашої обранка.

Чия — не знаємо — вона

законна жінка чи коханка…

…Ще буде мить лице святе

в кафе присутніх милувати.

Час — панна встане і піде.

Прекрасна — не скажу як звати.

2007

ДУМКИ У НАТОВПІ

Поспішають люди.

Люди течією.

Долею крізь натовп

йдуть бозна чиєю…

Шерехтять шукання

крильця їх і крила.

…Он манірна доля

щось комусь відкрила.

Хтось відчув жадані

прояви надії…

В натовпі чаклунство —

ну їй-богу — діє.

Поспішають люди —

ні тобі вітання.

А з глоти назустріч

їм — нові питання…

Липень 2021

СЛОВО ДО НАРОДУ

Я не співак на владний смак,

у тронні зали не ходок.

Не мав запроданства ознак

і досі жодний мій рядок.

Не гідна влада вдячних слів.

Мерзенства славити — ганьба.

Тому рішуче, без жалів,

я з себе вичавив раба.

Гріху й розпусті пишних од

я не складав і не складу.

Карпатський вгноблений народ

віршом до істини веду.

2007

ДАРМА

Сумним життям живемо нині —

поети, учні, вчителі…

Біда містам, і полонині,

біда суцільна на землі.

Без добрив знань всихають юні:

книжки, підручники — лайно.

Коли недосвід — мега зручно

суспільне виссати майно,

і можна кров пустити вільно

поодиноким і юрбі.

Ми живемо незадовільно —

бо забрехалися собі.

Нас губить віра у Мойсея,

Павла, Ісуса і Петра…

Ота обманна одисея

нас віддаляє від Добра.

Ми найняли чужого бога

служити нам. А бог — з казок

чужих. Наївні — через нього

ми з глуздом втратили зв*язок!..

Березень 2018

НІЧ У МІСТІ

Тиша. Вулиця. Ліхтар.

Світла перманент.

З розпорошених думок —

істини момент.

Вікна сплять — а є що ні.

В люльках — малюки.

Бруком гума шерехтить.

Бруком — каблуки…

Верх ідеї — ідеал,

здійснення надій.

Ніч у місті п*є коктейль

спокою і дій.

Червень 2021

НАТХНЕННЕ

Хаос пітьми і світла.

Вітрини. Ліхтарі.

Повз них — думки новітні,

повз них — думки старі…

Хаос — ціна ідеї.

В нім щось магічне є…

У нім світобудова

відстоює своє.

Неон. Бруківка. Кроки.

У всесвіт — часу плин.

Комусь запахло щастям

варених картоплин.

Десь розв*язався вузол

мети і протиріч.

Хаос — це як натхнення.

Все інше — інша річ.

Листопад 2020

ПРОРОЦТВА НОСОВА

Вкотре он читаю Носова!..

Знов пригоди потекли.

Він американізацію

передрік нам ще коли…

Ява Носовим побачена

відбулася до дрібниць.

Вщент народне пограбовано.

Люди в мороці в*язниць.

Марно — діяти по совісті

закликати гендлярів.

Все — товар. Гендлює кулями

он гаркавенький — упрів…

Вілли. Віллочки. Палацики

Брехенвілів — де поля

іздавен були народними,

де прабатьківська земля.

Кравси, Грізлі, Пончі з Клопсами…

Скуперфільд — один в один!..

Жах увесь відкрився Носову

наших нинішніх годин.

Тут йому не до пригодництва

стало, не до балачок.

Посприяв — як всі письменники —

він герою діточок.

Врятував Незнайка. Прикрощів

й читачеві не було.

…А вже склало плани «місячні»

проти нас гаркаве Зло…

Січень 2018

ПРО СНІГОВУ КОРОЛЕВУ ПО-ДОРОСЛОМУ

Геть за обрієм живе

Королева Снігова.

Там хурделиця ячить

і ніколи не вгава.

У імлі тремтять міста.

Непереливки — сільським.

Королева зла ще та…

Не спілкується ні з ким.

Як стояв — стоїть палац,

злий мороз її свояк.

Казка імені її

не закінчиться ніяк.

Знахабніла — світ увесь

клятій відьмі тій плати…

Одиниці навпростець

шлють її під три чорти.

Королеви жде полон

всіх — кому не повезло.

…На увазі Штати мав

Ганс — коли писав про Зло…

Січень 2018

В ІМ’Я ВАС

Вини не маю, щоб таїтись,

ховати з сорому очей.

Віршами вчу вас розумітись

на стані дійсному речей.

У світ мистецтва закликаю,

у царство мов, літератур.

Від вас цікавості чекаю

до змісту всіх земних культур.

Вам пропоную

ВИЩУ ПРОБУ

думок, чеснот і почуттів.

Лікую несмаку хворобу.

Привити гідність вам хотів.

Надбавши погляди СОФІСТІВ,

ви не вважатимете, ні,

політиками — аферистів,

за гідне — купу маячні…

2007

ВИ УНІКАЛЬНІ

Немає іншого як ви

на світі білому практично.

Вас моделює діамат.

Це відбувається містично.

Під небом образ ваш — один,

одні — свідомість і манери.

Ви унікальні. Експозе:

ви є продукт своєї ери.

Тож бережіть себе, творіть,

реалізовуйтесь, радійте.

Ви — діалектика. Ви — рух.

Живі допоки — не бездійте.

Грудень 2021

ГРА УЯВИ

Зигзаги світла.

Зигзаги тіні.

Гудки короткі.

Гудки постійні.

Щось палахнуло.

Щось відсвітило.

Беземоційне —

нічне світило.

І ніби з льоду —

зіркове поле.

Ніхто ніколи

його не поле…

За склом тремтливий

гілок неспокій.

Шпильне сирена

уяви спокій.

Зигзаги світла.

Зигзаги темні.

Життя пильнують

думки системні.

Жовтень 2020

ЕРА ПРОКЛЯТТЯ

Укотре зустрічаю

нужденної лице

біля відходів хліба

в куточку АВС.

Як жаль її — словами

я вам не оповім.

Дешевини шукає

небога у черствім.

Здригатися від болю

я не перестаю.

Я ледь впізнав у жінці

учительку свою…

Листопад 2019

ДУМКИ У МІСТІ

Осені парфум —

осені каприз.

Зміна кольорів.

Зміна антреприз.

Мода на бурштин

правильна цілком.

Холодно гірчить

кава з коньяком.

Дзвін волає «Так!..»

Дзвін волає «Ні!..»

Світло жде когось

у нічнім вікні.

Сірий тротуар

хутко йде за ріг.

Вперше там комусь

відтепер поріг.

Жовтень 2020

КАРМЕН

З імли базарного серпанку

явилась, в маєві намист…

Поворожи мені, циганко,

під карт чарівний падолист.

Кажи — як є, і — що настане,

чому не бути вороття.

І — я зцілюсь твоїм обманом,

себе потішу, мов дитя.

Троянда губ, очей бурштини,

спекотних суконь пелюстки…

Кармен з циганської родини —

вогонь на відстані руки.

Нехай пророчо ляжуть карти,

навпіл — щасливе і сумне.

Та знати правду ой не варто…

Мороч, циганочко, мене.

Кепкує з нас юрма довкола.

Ти не зважай, ти — ворожи,

про те — чого не буть ніколи.

Благаю — правди не кажи.

2007

НЕВИПАДКОВИЙ РОЗДУМ

Був чоловік… І — нема.

Так улаштований світ.

Образ вполює пітьма.

Діл розпорошиться слід.

Голос навіки помре.

Зникне думок глибина.

Інколи сумнів бере:

часом життя — не мана?..

2007

ЦВИНТАР

Часом вхрещена межа.

Доль людських — кінцева…

Вічність визнала душа

кожна тут «місцева».

Все назовні — як в житті:

буйний квіт початку…

Жаль, весни не бачать ті,

хто… були спочатку.

2007

ПІД МУРОМ

Там де світ бездушний

зі своїм гламуром —

скам*янів безхатько

від біди під муром.

Повз — чужі парфуми,

і вогні сигнальні.

У борги потрапив

хижі комунальні…

Як буває — мали

здобич пазураті.

Звір у будь-якому

псевдодемократі.

А тому — до зиску

всі шляхи хороші.

У юрмі вже честі

не знайти й за гроші…

Прихистив безхатька

мур, і бліда хмара.

Жах коли людина

між людей — примара…

Вересень 2019

ОСНОВНИЙ ІНСТИНКТ

Заперечити — ну як:

нами вигода керує.

Друзів вибрала. Відтак

інші зносини мурує.

Ми плекаємо зв*язки,

дурням лестячи пихатим.

Родичатись залюбки

нам з такими, їх кохати.

«Золоті» свати й куми —

саме те, що нам і треба.

Вибір — з ким на цей раз ми —

теж вирішує потреба.

Несемо за зиску смак

хабарів численні жертви.

Не розтулить наш кулак —

хто очікує… пожертви.

Липень 2008

МОЛОЧНА ІЛЮЗІЯ

Вже давно без молока

у країні села:

ні корови, ні бика…

Правда невесела.

А в крамницях —

все, чого

оку заманеться:

сиру, масла, і всього —

що молочним зветься.

Опинилося яким

дивом дивним тута?

Звісно — вироблена ким

для людей отрута:

пропонують

свинство це

фірми олігарші.

Хімпродукти з «АВС» —

то хвороби наші…

Лютий 2008

ВСЕ ЗА МАРКСОМ

Маревом ілюзій

вулиця жива.

Ось і «підприємець» —

міф від буржуа.

Борсаються люди

марно за метал.

Поки не вполює

всіх їх капітал.

Геть цей лад потворний.

Справи нанівець.

Вчепляться в горлянку

буржуа — кінець.

Син, донька загине,

мати не одна…

Хижакам смакує

зайвина дрібна.

Лютий 2021

ШАРЖ

У французькім піджаку,

і краватці з писком…

Видно — випив коньяку

по червонім писку.

Зась — на стіл йому просте…

Їздить — не на возі…

Має крісельце — ще те…

Геть не у тривозі.

Не про нас думки, браття,

партфункціонера.

Не захмарене — життя

партфункціонера.

Квітень 2009

ДОСЛІДИ ПО ХІМІЇ — АБО — ОТРУЄНЕ ЖИТТЯ

Дії нацвиробників —

схеми напрацьовані.

Бо трудящим кулаком

в пики не лупцьовані.

І тепер держави теж

скрізь гнила позиція.

Що їмо — пиши — отрут

підла композиція.

Ковбаса не ковбаса

наша — ізотерика.

Явно вбивче — молоко.

І сири — істерика.

Вина — сущий кримінал.

Хлібові наврочено.

Соки, води — теж статті,

і мука — склад злочину.

Не олія у пляшках,

й на розлив… cуспензія.

Фарш — помрете. І така —

до консерв претензія.

Хімвідходи різних мас

зиском врецептовані.

Головне — що платежі

вчасно акцептовані…

Хімікалії з полиць —

ой ганьба небачена!..

Натуральна їжа нам —

зась, не передбачена…

Грудень 2018

БЛЕФ

Долар — воно не гроші…

Міра земних проблем.

Долар є піраміда.

Те саме — що й «МММ».

Незабезпечений — стерво

шахрайський ховає звіт.

Долар — обман і тільки,

що його оплачує світ.

Ґвалтує верстат друкарський

за «бараком» новий «барак».

Прикмета: впаде Україна,

як Югославія чи Ірак…

Грабує закон піраміди

трудящих вас легкома.

Бенкетує за ваш рахунок

заокеанська пітьма.

Січень 2013

СВІЖІ ГАЗЕТИ

Не церемоняться газети:

валують протяги марниць,

найлиховісніші прикмети

буття торкаються зіниць.

На вигляд чорні, і по суті,

новин слова як град січуть,

отруйні, ніби кульки ртуті,

зміїно жилами течуть.

І серце й розум терплять муки:

сумне в газетах зазвичай…