Бесплатный фрагмент - Леля & Лель

Страшнішої кари нема,

Відчувати серцем,

Як сніжинки падають,

Коли минуле згадують.

Боляче, наче в лещатах зажалось,

Бо щось неприємне згадалось,

Або коханням омріяне,

Серце сіллю засіяне.

Тяжко, коли чути повинен серцем,

А розум далеко, повинен бути взірцем,

Та сили нема вже сприймати,

Коли над дитиною плаче мати.

Або сивий дід про допомогу волає,

Серце болить та Душу крає.

Чому ж я такою вродилася?

Чим же перед світом провинилася?

Для чого біль в тисячу разів відчуваєш сильніше?

Коли серцем сприймаєш а не чимось іншим.

Як змінитися? Щоб не страждати,

Серцем стомилася кохання відчувати,

Або щось не приємне,

Навіть хвилювання даремне.

Де ті сили, щоб захистити,

Серце від сприйняття світу,

Чути серцем хто мене вчив?

«Той хто поряд жив»,

Все змінилося в мить,

Поштовх і серце горить,

Шаленим вогнем кохання,

Зупинити  марні намагання.

Клітини тіла наче роз’єднались,

Коли з тобою привітались,

Тепер нема сили зупинити,

Скільки ж іще потрібно горіти?

Де ті двері щоб втекти,

Тягар цей важко нести.

І віддати не маю права,

Відчувати серцем, це не забава.

Хто ж мені допоможе і чим?

Серцю участь змінити, з ким?

«Водою вогонь тушити»,

Як же жити?