Бесплатный фрагмент - Добрі зерна Сонца. Книга 1

Передмова

Любий друже!

У твоїх руках збірка історій, кожна з яких м'яко та довірливо розмовляє з читачем — дорослим чи дитиною. Адже в будь-кого з нас бувають миті, коли хочеться посидіти в тиші, поміркувати, чому відбувається та чи інша подія, як вони пов'язані між собою, чи є цьому пояснення. І герой цих історій — Сонц — робить важливі відкриття, пізнаючи світ і набуваючи досвіду взаємодії з ним. Поряд із Сонциком завжди знаходяться янголи — близькі, друзі та незнайомці, готові підтримувати й супроводжувати, через яких йому відкривається багато речей, незрозумілих на перший погляд. Разом із Сонцем ми починаємо розуміти, що насправді цю реальність можна змінити, лише усвідомлюючи власні дії та їхні наслідки.

Автор цих історій запитав, яка з них найбільше припала мені до душі. Гм-м-м… Подумала й відзначила для себе, що в одній історії є щось цінне, а в іншій — якесь яскраве усвідомлення. Напевно, буде правильним не виділяти «най-найкращу», а цінувати кожну з них за своєчасність та важливість, за гарні моменти, що відгукнулися в умі та серці. Історії як життя: важко виокремити значуще-незначне, важливо все, що ми створюємо своїми думками, словами, вчинками… І Сонц уже став близьким другом, який ділиться своїм світом і багато чого мене навчає.

---

Я бажаю кожному та кожній з вас радісної зустрічі із Сонциком та його оточенням! Ці «звичайні» ситуації, які ми назвали добросторіями, можуть статися з ким завгодно. Нехай вони дозволять вам побачити свої можливості та зробити світ щасливішим!

⠀

Марина Панова, фея-редакторка,
із подякою за участь
у створенні історій

Добросторія перша.
Сонц знаходить iPhone

Якось, повертаючись зі школи додому, Сонц знайшов у дворі iPhone. Від цієї знахідки його тілом пробігло приємне хвилювання і з'явилася думка: «О-о-о-о, чудово! У мене тепер буде не старенький телефон без класних функцій та програм, а давно омріяний iPhone! Я зможу дивитися відео, грати в ігри, спілкуватися з друзями в мережах і робити багато чого іншого просто у смартфоні, а не лише за комп'ютером!»

З цим радісним передчуттям Сонцик побіг додому підстрибуючи.

Але перед під'їздом у нього з'явилась інша думка, яка його засмутила: «Адже цей телефон хтось загубив!»

І тоді в голові у Сонца розпочався діалог:

— Ну то й що, що загубив, я ж його не вкрав, а чесно знайшов — отже, він мій!

— Але ж я його не купував і не отримував у подарунок. Мабуть, телефон треба повернути.

Потім Сонц пригадав слова своєї любої матусі, яка часто повторювала:

— Синку, перш ніж вчинити щось стосовно іншої людини, уяви себе на її місці та поміркуй, як би ти хотів, щоб вчинили з тобою.

Сонцик одразу уявив, як би він засмутився, загубивши новий iPhone, як хвилювався б і не знаходив собі місця. Цієї миті в нього з'явилося співчуття до іншої людини, яка загубила телефон. Тоді він вирішив: «Зараз прийду додому і знайду власника!»

Так і зробив Сонц — знайшов його. Виявилось, що телефон загубив хлопчик із сусіднього під'їзду, на ім'я Радик. Він був на рік старший від Сонца і навчався в тій самій школі.

Новий знайомий був вдячний Сонцю за те, що той не піддався спокусі лишити смартфон собі, а вчинив чесно й повернув його. На знак подяки Радик запропонував піти разом у кіно.

Увечері, коли мама Рита повернулася додому, Сонцик розповів їй історію, що трапилася. Мама відчула радість за свого сина й зауважила, що він вчинив правильно і шляхетно і що, можливо, у нього з'явився новий друг. Ще вона додала:

— Запам'ятай, любий: що ми в нашому житті сіємо, те й пожинаємо! Якщо робиш добрі вчинки, то й з тобою відбуватимуться гарні події, зустрічатимуться добрі люди. А якщо творитимеш недобрі справи, то й у тебе буде багато проблем. Сьогодні ти посіяв добрі зерна — повернув чужу річ. У протилежному випадку ти взяв би те, що тобі не належить, а це рівнозначно крадіжці. Завжди дбайливо стався до чужого майна, наче воно твоє. Ніколи не бери нічого без дозволу та згоди власника, отримуй усе необхідне чесним шляхом. Пишаюся тобою, синку!

Вже лежачи в ліжку та згадуючи минулий день, Сонц відчув радість та спокій на душі. Він непомітно заснув із думкою, що добрі справи приносять відчуття щастя.

P.S. Любі друзі, нехай дбайливе ставлення до чужого майна допоможе зберегти нам те цінне, що є в нас.

Добросторія друга.
Сонц допомагає незнайомцю

Якось у вихідний Сонц із мамою збиралися на дачу до бабусі. Вони трохи метушилися, бо встали пізніше, аніж планували, а ще треба було багато чого зробити. Зрештою, вийшли з дому акурат, аби встигнути на швидкісну електричку. Коли вони вже підходили до вокзалу, Сонцик помітив юнака, що стояв на сходах з аркушем паперу, на якому було написано: «Допоможіть дістатися до дому, вкрали гроші!».

Сонц смикнув маму за рукав і запропонував:

— Мамо, допоможемо тій людині, — і вказав на нього рукою.

— Немає часу, синку! Спізнимося на електричку — і замість півтори години їхатимемо понад дві, — занепокоїлася мама.

— Але ж ти сама мене завжди навчаєш допомагати нужденним, а йому вочевидь потрібна допомога! Що важливіше: наші зайві сорок п'ять хвилин електричкою чи те, що людина додому доїхати не може? — спересердя запитав хлопчик.

— Сонцику, зараз дуже багато ошуканців, можливо, він один з них, і йому просто бракує грошей на цигарки, — з сумнівом промовила мама.

— Але ж ми не впевнені, що він обманює! Ходімо дізнаймося, — попрохав Сонц.

— Ну гаразд, — здалася мама, — але грошей ми йому не дамо, а допоможемо купити квиток.

Вони підійшли до юнака, і Сонц звернувся до нього:

— Вітаю! Як вас звати?

— Артем, — представився він.

— Артеме, куди тобі треба дістатися і що в тебе трапилося? — запитала мама.

— Мені потрібно додому, до Полтави, а гаманець у мене витягли в метро, мабуть, у натовпі перед ескалатором, — засмучено пояснив Артем.

— Гаразд! Ми допоможемо тобі купити квиток додому, але оплатимо карткою, щоб ти не зміг його здати та повернути гроші, — суворо сказала мама.

— Так, дякую, — усміхнувся Артем, і в його очах засяяла надія. — Я все поверну, коли приїду додому, ви мені тільки номер картки напишіть!

Усі троє пішли до каси. Мама оплатила квиток, вони з Артемом обмінялися номерами телефонів та побажали одне одному щасливої дороги й всього найкращого. Сонц із мамою заквапилися на наступну електричку, турбуючись, що бабуся Ангеліна хвилюватиметься через їхнє запізнення.

Уже сидячи у вагоні, Сонцик промовив:

— Матусю, як добре, що ми допомогли Артемові дістатися до дому! У мене зараз так спокійно на душі, дякую тобі!

— Синочку, дякую, що зупинив мене та дав нам можливість допомогти, — відповіла мама й додала: — У метушні своїх справ ми щодня кудись поспішаємо: то на роботу, то додому, то в гості. Так і проходимо повз людей, яким потрібна допомога, виправдовуючись тим, що нам ніколи або що це — шахрайство.

— Як чудово, що ми помітили його та зупинилися, — погодився Сонц.

— Синку, щоразу, як ми приділяємо іншим людям свій час, ділимось знаннями або допомагаємо їм матеріально, ми сіємо зерна щедрості, які створюють усе добро, що оточує нас у житті. Запам'ятай: єдиною причиною фінансового благополуччя є щедрий стан розуму. Сьогодні саме завдяки твоїй уважності та доброті ми посіяли такі зерна, — сказала мама, усміхнувшись.

Усю дорогу Сонца переповнювало почуття радості. Через два дні Артем переказав гроші, написав слова подяки й запросив нових знайомих у гості. Він пообіцяв показати їм своє рідне місто і його дивовижні околиці.

P.S. Любі друзі, нехай щедрість у думках, словах і вчинках принесе благополуччя всім нам!

Добросторія третя.
Сонц обирає між правдою
та брехнею

Одного разу після уроків Сонц пішов гуляти разом із однокласниками. На пустирі за гаражами один із хлопчиків, Вася, запропонував спробувати покурити, сказав, що має цигарку, яку він потайки взяв у старшого брата. Хлопці довго не могли розпалити її, бо всім бракувало досвіду, а коли вийшло, почали по черзі брати цигарку — при цьому вони здавалися самим собі дуже дорослими та крутими. Коли черга дійшла до Сонца, він відмовився:

— Це шкідливо для здоров’я!

Але у відповідь почув:

— Ти слабак! Тобі нема чого тут робити!

Ці слова дуже зачепили Сонцика, і він вихопив цигарку в одного з хлопців.

— Це ви слабаки! — випалив Сонц і глибоко вдихнув їдкий дим, від якого сильно закашлявся і почав випльовувати всю гидоту з рота.

Хлопці, дивлячись на все це, голосно зареготали і почали ще більше дражнити його. У цей момент Сонцик відчув сильну образу, він мовчки розвернувся і пішов додому.

Дорогою він хвилювався і сумнівався: чи варто розповідати про цей випадок мамі? Сонц вирішив нічого не говорити. Прийшовши додому, він пообідав і сів за уроки. Мама, повернувшись з роботи, одразу відчула, що від верхнього одягу сина тхне тютюном.

— Сонцику, від твоєї куртки пахне сигаретним димом. Розкажи мені, що сталося?

— Це все хлопці! — схвильовано заговорив Сонц. — У Васі була цигарка, і вони вирішили покурити.

— Любий, а ти сам спробував?

— Ні-і-і, — невпевнено відповів Сонцик, опустивши голову.

— Синку, давай спокійно розберемо те, що сталося, — запропонувала мама, сідаючи поруч із сином.

— Вибач, мамусю, що сказав тобі неправду. Я спочатку відмовився і не хотів брати цигарку, але хлопці назвали мене слабаком і я не втримався, — засмучено пробурмотів Сонц.

— Молодець, синочку, що не став брехати мені, це дуже добре! Інакше ти посіяв би зерна брехні, через які в майбутньому тебе оточували б нечесні люди, і в твоєму житті був би обман і страх. Збрехавши раз, людині все легше й легше робити це знову, а потім вона сама вже й не знає, як перервати цей ланцюжок. Ми буваємо нечесними з різних причин: або боїмося, що нас лаятимуть і відчуваємо загрозу, або хвилюємось, що перестанемо бути хорошими в чиїхсь очах, або побоюємося заподіяти біль іншій людині. Сонцику, поділися, будь ласка, що спонукало тебе сказати мені неправду?

— Я злякався, що ти вважатимеш мене поганою людиною.

Мама обійняла Сонцика.

— Ти завжди був і будеш для мене улюбленим сином. Я відокремлюю тебе від твоїх вчинків. Гарними або поганими можуть бути саме вчинки, що призводять до гарних чи поганих наслідків. Ти знаєш, що я ніколи не сварю тебе і ми спокійно обговорюємо, що сталося і до чого це може призвести. Усі люди помиляються, у цьому немає нічого страшного. Важливо, щоб ти сприймав помилки як можливість чогось навчитися, стати мудрішим і сильнішим. Саме тому правда завжди краща за брехню.

— Мамулю, я намагатимусь більше не обманювати ані тебе, ані когось іншого! — пообіцяв Сонц.

Мама схвально подивилась на сина і запропонувала:

— А тепер давай розберемося, чому тебе зачепили слова хлопців. Уяви, що в тебе є вибір: сказати тверде «ні», розуміючи, що куріння завдасть тобі шкоди, або піддатися на вмовляння хлопців і спробувати цигарку. Як думаєш, у якому випадку ти проявиш слабкість, а в якому — стійкість?

— Мамо, я зрозумів, що сьогодні проявив слабкість, бо не зміг відстояти свою думку і переконати хлопців, що не слід курити, — відповів Сонц.

— Так, синку, щоб бути впевненим у собі та не піддаватися впливу інших, потрібна внутрішня сила. Тільки твої вчинки, а не точка зору оточуючих, визначають, хто ти: слабак чи сміливець, — серйозно зауважила мама. — Сонцику, а зараз поговоримо про куріння. Ми з тобою ніколи не обговорювали цю тему, але я рада, що ти вже розумієш, що воно не принесе тобі користі. Куріння, як і брехня, швидко стає поганою звичкою, якої складно позбутися, навіть якщо хочеться. Дуже важливо, щоб ти усвідомлював усі наслідки та брав відповідальність за своє здоров'я на себе.

— Добре, матусю, дякую тобі за розмову, мені все зрозуміло. Я точно знаю, що хотів би прожити довге та здорове життя! — впевнено промовив Сонц.